The Times. Нам час умити руки і не мати справ з Україною

02 марта 2015

Оглядач впливового британського видання The Times Меттью Перріс виклав несподіване бачення стосунків Заходу і України.

«Я знову пишу те, що писав про Ірак Саддама, Лівію Каддафі і Сирію Асада: втручання майже щоразу тільки погіршує справу, не починайте процес, який ви не можете довести до кінця», — пише оглядач The Times Меттью Перріс.

На думку автора, в Україні Захід знову «колупає», втручаючись у ситуацію. «Президент Путін, який знає нас краще, ніж ми самі, знає, що у нас немає серйозних намірів», — йдеться в статті. Великобританія відправляє в Україну маленьку групу військових радників, Захід дає Києву кредити, які не врятують від банкрутства.

А яка гарна ідея — санкції, іронізує автор: «Володимира Путіна ми знаємо, а якщо його скинуть, на зміну може прийти хтось набагато гірший. Санкції посприяють збереженню його популярності».

Заходу взагалі не слід було залучати Україну, обіцяючи їй асоціацію з ЄС і членство в НАТО, вважає автор. «Україна — величезна, корумпована, несучасна країна з безнадійно хворою економікою, пов’язана „пуповиною“ зі ще більшою, параноїдально налаштованою, завжди готовою постріляти хуліганкою — матінкою-Росією», — пише Перріс.

Заходу не слід було викликатися гарантувати територіальну цілісність України. «Ми ніколи не повинні були вимагати, щоб Росія не чіпала Крим, якщо ми не були готові допомогти Україні із захистом Криму», — продовжує автор.

На думку оглядача, знов і знов повторюється ланцюжок подій: «Захід тупотить ногами і вимагає, щоб Росія припинила черговий наступ; Росія не звертає уваги; ми відводимо погляд; Україна відступає на наступну лінію оборони».

«Чи ми колись були готові воювати з Росією за будь-яку частину України? Ні, звісно», — зауважує автор.

На погляд оглядача, починаючи з 50-х років ХХ століття, найкращим способом мати справу з Москвою було стримування.

«Психіка російських політиків нездорова, російська економіка дисфункціональна і в результаті не здатна стати опорою для мрій та амбіцій росіян. Найкращий вихід: нехай світ обнесе невидимим кордоном цю сердиту, шкутильгаючу квазіімперію, захищає те, що залишиться за межами цього кордону, і дозволить гнити тому, що всередині», — йдеться в статті.

Перріс вважає, що Україну доведеться залишити всередині кордону: «для Москви — це кровоточива виразка, а для Західної Європи вона занадто велика, щоб переварити її і привести до ладу». В Україні ендемічна корупція, на модернізацію промисловості та сільського господарства потрібні десятки років і трильйони доларів.

Автор переходить до теми Путіна. Захід вважає, що Путін — злодій. Але, на його думку, це спрощене пояснення: «Як у Лівії, як в Іраку, як у Сирії, якщо відрубати „голову“ держави, це ще не означає, що те, що нижче голови, піддається очищенню».

Автор радить не чіпати Путіна і дати Росії спокій: «вона для нас незбагненна».

«Ми повинні готуватися до війни. Але ми повинні намітити лінію фронту там, де ми справді здатні і готові воювати», — пише автор. На його думку, це кордони країн Балтії з Росією і Бєларуссю.

Автор закликає захищати те, що Заходу до снаги захистити, і надалі не захищати того, що йому не під qkxidzeiqzhirekmp силу.