ОПРАВДАННЯ ЗРАДИ: ЦИНІЧНО, АЛЕ ДІЄВО
ОПРАВДАННЯ ЗРАДИ: ЦИНІЧНО, АЛЕ ДІЄВО
Я не проводив соціологічних досліджень, і мені важко сказати, який відсоток колишніх прихильників Петра Порошенка зараз кусає собі лікті. А мали би…
І не тому, що росте курс долара, а вслід за ним ростуть ціни (зарплати до цього марафону чомусь неохоче приєднуються). В умовах війни економічні негаразди цілком природні. Щоправда, було б правильно покласти основний тягар війни на олігархів, але не нинішня бандитська, олігархічна система до такого «мазохізму» не вдасться. Ті, хто голосував за Порошенка, мали би покаятися за свою наївність, за бажання ціною «однотурового президента» здобути швидкий мир. Мир не здобутий, натомість здобута ганьба і здача державних інтересів.
Одним із найгучніших акордів політики потурання агресору стали Мінські домовленості 12 лютого. Згідно з ними Україна нібито має отримати мир, надавши захопленим територіям Донбасу майже повну незалежність (прикриту фіговим листочком поняття «особливий порядок самоврядування») і прийнявши ряд вимог кремлівських карликів (зокрема, зобов’язавшись прийняти нову Конституцію до кінця 2015 року). Аби показати себе не лише «президентом миру», але й «сильним лідером» (а по суті, прикрити задоволення вимог Путіна) Порошенко навіть пригрозив увести військовий стан. Ця погроза так і лишилася банальним PR-ходом, адже в додаток до Мінських домовленостей було здано Дебальцеве, натомість ми не бачимо ні військового стану, ні розриву дипломатичних відносин з Москвою, ні націоналізації російського бізнесу.
Відгуком мінського акорду стала озвучена Порошенком ідея запросити «міжнародних миротворців». Ще восени Порошенко говорив, що ніяких миротворців в Україні не буде, адже їхнє запрошення – це визнання втрати суверенітету над окупованими територіями (https://www.youtube.com/watch?v=ijPjLrPPXwM ). Зрештою, він багато чого говорив…
Я не знаю, якою саме є мотивація Порошенка. Хтось називає його зрадником. Хтось – кремлівським агентом. Останній варіант мені здається доволі далеким від істини. Швидше за все, Порошенко – це просто олігарх, який до України ставиться так само як до бізнесу. А в бізнесі майже завжди є можливість домовитися і щось продати. Сьогодні продається Україна. Продається в ім’я збереження олігархічного ладу. Продається в ім’я забезпечення інтересів Путіна, «наших» олігархів та інтересів західних держав. Зараз чомусь хочеться написати «лиш в українців не запитали, чи хочуть вони цього продажу», але не буду. На жаль, те, чого хочеться українцям, не завжди відповідає потребам української нації. Причина цього елементарна – ті, які розглядають Україну як власний бізнес, привчили українців хотіти того, що не завжди їм (українцям) вигідно і корисно.
Хтось зробив дуже вдале порівняння: Янукович виводив «тітушок» на вулицю, натомість Порошенко виводить своїх «тітушок» у ЗМІ та соцмережі. Восени в Україні стартувала потужна інформаційна кампанія, спрямована на оправдання політики Порошенка. Одна за одною почали з’являтися проплачені статті. Хтось писав про те, що Україна повинна здобути мир за будь-яку ціну. Хтось – що Україні вигідно позбутися Донбасу. В умовах війни за таку писанину варто розстрілювати або, в усякому разі, позбавляти волі. Але в нас панує демократія і свобода слова. А ще – економічна криза… Писакам треба якось заробляти на життя – їм гроші не пахнуть…
Усе відбувається у стилі Орвела. Брехня – це правда. Гра у піддавки – це оборона. Інтереси нації – це перешкода, якої варто позбутися на шляху євроінтеграції і демократичного розвитку. Капітуляція – це перемога…
Не відстає від проплачених писак і сам Порошенко. «Операція в Дебальцевому – це тест» (дослівна цитата «головнокомандувача»). Такий собі скромний «тест» ціною сотень бійців і зданої території. «Тест на скоординованість дій». Щоправда, як зізнався командир батальйону «Київська Русь», вийти із Дебальцевого нашим бійцям дозволило лиш те, що про їхні плани не знало командування (https://www.youtube.com/watch?v=E4qa43G4sbM ). Отож, «тест»… «Скоординовність дій»…
Читати писанину окремих придворних (прибанкових?) «експертів», «журналістів» і т.д. навіть кумедно. Щоправда, посмішка триває лише декілька секунд. Далі приходить сум. Сум за долю країни і сум за те, що багатьох українців «розводять як лохів».
Одним із найбільших «шедеврів» прибанкових писак стала стаття якогось Владіміра Голишева «Порошенко не оставил Путину ни одного шанса сохранить лицо». На думку цього «експерта», українські війська вийшли з Дебальцевого «ОРГАНИЗОВАНО, С ТЕХНИКОЙ. Причём С МИНИМАЛЬНЫМИ ПОТЕРЯМИ». І взагалі, здача Дебальцевого – це дрібничка. Головне, що Путін показав себе «не пацаном» і взагалі шизофреніком. А це означає, що так звана «міжнародна спільнота» дуже швидко його якимось чином знищить. Усе дуже просто, Порошенко, ой – Україна, в шоколаді…
Як на мене, продукувати таку брехливу і не пов’язану з логікою писанину – це не тільки не поважати себе, але й не поважати тих, хто загинув у боротьбі за Україну або продовжує воювати зараз. Це цинічно. Але, на превеликий жаль, такий цинізм діє.
Сьогодні далеко не кожен користувач Інтернету здатен читати великі об’єми тексту, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, відмовлятися від нав’язаних думок. Багато хто просто прочитав заголовок статті того Голишева і подумав: «О, все чудово!» Хтось таки прочитав усю статтю і подумав так само, не замислюючись про те, що щось там не клеїться. Багатьом українцям не хочеться думати самостійно. Їм хочеться миру. Їм хочеться не кусати собі лікті. І їм далекі думки, які панують у головах фронтовиків. Вони не знають, які настрої панують у тих, хто вийшов з-під Дебальцевого. Вони не знають, що відчувають бійці 5-го батальйону ДУК «Правий сектор», які змушені пів року сидіти під обстрілами в Пісках замість того, щоб звільняти Донецьк. Їм не зрозуміти бійців полку «Азов», які були змушені зупинити успішний наступ через наказ однотурового «головнокомандувача». У брехню повірити найлегше. Цинічні технології qkzidrkieiqdkmp діють…
banderivets.org.ua