Хто накручує ціни в Україні на газ та бензин?

Хто накручує ціни в Україні на газ та бензин?

09 февраля 2015

Евгений Дятлов

Чорні долари

Підставою для таких прогнозів стали заяви країн-учасниць ОПЕК. Вони відмовилися скоротити видобуток і, як наслідок, зменшити пропозицію на ринку. «Ми більше ніколи не побачимо 0 за барель. Ціна на нафту понад 0 штучна. Вона неправильна», − заявив принц Аль-Валід ібн Талал, член Саудівської королівської сім’ї (саме Саудівська Аравія задає тон на світовому нафторинку). Ще у червні минулого року на біржах торгували нафтою по 4 за барель.

Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк очікує, що тенденція до здешевшання допоможе «Нафтогазу України» домовитися про зниження вартості російського газу. Формула ціноутворення, яку використовує «Газпром» у довгострокових контрактах, прив’язана до нафтових котирувань. Марні надії, вважає Олександр Притика, директор «Регіональної газової компанії» (підконтрольна Group DF Дмитра Фірташа). «Контрактні відносини «Газпрому» і «Нафтогазу» непрозорі. Тому ціна газу для України в 2015 році, як і завжди, буде результатом чергових політичних домовленостей», − сказав він Forbes.

Глава «Газпрому» Олексій Міллер уже заявив, що постачання блакитного палива в Україну з початку квітня будуть здійснюватися без знижки в 0 на 1000 кубометрів, яка діє до 31 березня за умовами «зимового пакета» (підписаний наприкінці жовтня 2014 року за сприяння Єврокомісії). «Нафтогаз» знову почне оплачувати газ за умовами діючого контракту, укладеного в 2009 році при прем’єрі Юлії Тимошенко.

Падіння цін на нафту мало би обіцяти сприятливі перспективи для споживачів нафтопродуктів. «Але через девальвацію гривні ми не можемо відчути всіх переваг цієї події. В Україні близько 80% ринку займає імпортне постачання палива: з Білорусі, Литви, Румунії та Росії», − зазначає Сергій Куюн, гендиректор «Консалтингової групи А-95».

В Україні ситуація протилежна до світового тренду: вартість нафтопродуктів у роздробі за підсумками 2014 року зросла більш ніж на 50%. У січні 2014-го за літр А-95 платили в середньому 10,7 гривні, у січні 2015-го − 16,95 гривні. Офіційно долар за цей самий час зріс приблизно вдвічі.

Свою роль у подорожчанні палива зіграла й політика Нацбанку. Одним із заходів для стабілізації фінансового ринку стало його рішення про валютний індикативний курс долара до гривні. Він встановлюється щодня з вересня 2014-го. За цим курсом на міжбанку імпортери не можуть придбати потрібну кількість валюти, її доводиться докуповувати за «чорними» розцінками. 19 січня 2015 року індикативний курс НБУ становив 15,75 грн/$, а в реальних угодах він досягав 23 грн/$. Можливості імпортерів для декларування подібної різниці у фінансових звітах обмежені. Вони стикаються з проблемою легалізації обсягів купленої валюти, тож відповідні ризики закладають у ціни.

Подорожчання палива в Україні в 2015-му також сприятиме введенню нових податків. Поправки до Податкового кодексу, прийняті 28 грудня минулого року, передбачають стягування місцевими органами влади 5%-го збору з реалізації підакцизних товарів (до них належать і нафтопродукти). Глава Державної фіскальної служби Ігор Білоус попередив: навіть якщо органи місцевого самоврядування не встановлять відповідний податок, він все одно буде стягуватися роздрібними мережами.

Високі ціни вже спровокували падіння попиту на пальне в країні: торік його споживання зменшилося більш ніж на 15%. Але вітчизняна нафтопереробка не здатна збільшити пропозицію за нижчими цінами. За даними «Консалтингової групи А-95», в 2014-му на українських НПЗ випуск бензину впав на 38%, до 542 000 т, дизпалива − до 562 000 т, що на чверть менше, ніж у 2013-му. Імпорт бензину в минулому році склав 1,96 млн т, а дизпалива – 4,44 млн т.

Із семи нафтопереробних виробництв в Україні працюють тільки два: Кременчуцький НПЗ, підконтрольний групі «Приват» Ігоря Коломойського, і державний Шебелинський газопереробний завод. Одеський НПЗ було зупинено в лютому 2014 року: після загострення відносин між Москвою і Києвом постачання сировини з РФ на нього припинилися. З цієї ж причини в 2014-му впало виробництво в цілому: з 2,3 млн т переробленої нафти 1,9 млн припало на українську сировину, видобуту держкомпанією «Укрнафта», якою управляє менеджмент «Привату».

Паливні джерела

Чорні долари

Можливості законтрактувати нафту в альтернативних закордонних постачальників не було. Йдеться насамперед про Казахстан та Азербайджан. Але й тут є нюанс: каспійська нафта дорожча за російську та її переробка на українських НПЗ нерентабельна через технологічну відсталість підприємств.

До 2030 року влада країни має намір кардинально змінити ситуацію: через 15 років вітчизняне виробництво має забезпечувати близько 75% ринку нафтопродуктів. Такі параметри фігурують у проекті нової Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, яку розробляє Національний інститут стратегічних досліджень при президенті України (робочий варіант документа є у розпорядженні Forbes).

«Вихід на переважаюче забезпечення нафтопродуктами власного виробництва можливе за рахунок модернізації Кременчуцького НПЗ, потужність якого становить близько 11 млн т нафти на рік. При доведенні показника глибини переробки до 85-90%, як на сучасних заводах Європи і США, підприємство може випускати до 10 млн т бензину, дизпалива й авіагасу, чого в найближчій перспективі буде достатньо для внутрішнього споживання», − зазначає Куюн. Але він сумнівається в реальності такого плану через конфлікт щодо прав власності на Кременчуцький НПЗ. Контрольний пакет було консолідовано групою «Приват» при спірних обставинах, законність яких у міжнародних судах продовжує оскаржувати російська «Татнефть».

Джрело: qqhihuiqeuiqhtkmp class='link'>Форбс