Як розквітає бізнес голови МВС Арсена Авакова за нової влади — розслідування

У міністра внутрішніх справ Арсена Авакова є невинне хобі: він колекціонує малюнки земляка — харківського авангардиста Василя Єрмілова. У колекції очільника МВС їх вже декілька. Ціна кожного може досягати $15 тис. І це ще недорого: повноцінні полотна цього живописця коштують сотні тисяч доларів. Не виключено, що в найближчому майбутньому міністр розщедриться і на подібні придбання — проблем з грошима у нього немає.

Аваков прийшов у політику з газового бізнесу, де процвітають висока маржа, політична корупція і різні схеми звільнень від податків. Формально сам міністр нічим подібним не займається — але у нього є дружина і син, на яких і оформлені всі численні активи голови МВС.

Справи у сімейної бізнес-групи йдуть непогано — вона не тільки повернула собі всі втрачені за часів Віктора Януковича активи, але і відмінно працює на ниві податкової "оптимізації": за один лише 2014 рік, за даними НВ, близькі до Авакову газовидобувні фірми недоплатили до держбюджету 98,2 млн грн.

Аромат газу

Ядро бізнесу Авакових — група Інвестор, центральний офіс якої розташований у пафосному триповерховому маєтку з ліпниною у самому центрі Харкова. Станом на 2013 рік Інна Авакова, дружина міністра, а також його син Олександр були співвласниками цієї фірми. У реєстрі юридичних осіб Інна Авакова досі значиться мажоритарним власником цієї компанії. Сам же міністр заявляв, що активи, які належали йому до приходу на держслужбу, переписані на сина.

В Інвестор входить компанія Енергія-95, яка володіє ліцензіями на видобуток газу на Денисовському і Мар’їнському родовищах в Харківській області.

Щоб оцінити перспективи заробітку на Мар’їнському родовищі, варто сказати, що в 2011 році Енергія-95 заклала у вигляді забезпечення під зобов’язання пов’язаних з Аваковим фірм ще не видобутий газ з Мар’їнського на суму 1 млрд грн. А гривня тоді була істотно дорожче нинішньої, враховуючи її девальвацію в 2014-2015 роках.

На Денисовському родовищі газодобувачі діють за традиційною для цієї сфери схемою спільної діяльності: Енергія-95 володіє ліцензією на її партнера — компанію Денисівське — оформлена частина об’єктів і трубопроводи, а ще одна фірма — Гравеліт-21 — займається продажем видобутого газу. Всі ці структури входять в аваківську групу Інвестор.

У 2014‑му з денисівських надр група отримала 171,8 млн куб. м газу. Компанія мультимільйонера Вадима Новинського Укргазвидобуток, яка здобула приблизно стільки ж в той період, відзвітувала про те, що отримала на цьому понад 300 млн грн чистого прибутку. Однак добувачі, що працюють на Денисовському родовищі, показали дохід у 313,7 млн грн, з яких на прибуток довелося лише 11 млн грн.

Причиною стали демпінгові ціни, за якими денисівський газ відправився на ринок. Все здобуте в 2014‑му партнери продали за 313,7 млн грн, тобто з розрахунку близько 1,8 тис.грн за тис/ куб. м. При цьому середня ринкова ціна 1 тис. кубів становила на той момент не менше 4 тис. грн. В результаті добувачі недоотримали понад 373 млн грн. Враховуючи середній курс долара в 2014‑му на рівні 11,9 грн / $1, мова йде приблизно про $31 млн.

Вікторія Войцицька, нардеп з фракції Самопоміч, вважає, що у випадках з Денисівським родовищем використовувалася одна з найбільш ефективних і поширених схем по зменшенню оподаткування — створення спільної діяльності. В ній одного з учасників зобов’язують реалізовувати продукцію за "оптимальними" цінами, які в більшості випадків значно нижче ринкових. За рахунок цього зменшуються відрахування податку на прибуток у бюджет.

У випадку з Денисівським родовищем компанії-посередники скупили весь вкрай дешевий енергоносій. Кінцевих вигодонабувачів простежити неможливо, але різниця між ціною закупівлі і ринковою ціною продажу в подібних схемах, за словами експертів, дістається добувачам. А посередники отримують свій відкат.

Держбюджет при цьому недоотримав 18% податку на прибуток тс атребуваний при виведенні прибутку з обороту 5 % податок на дивіденди фізичних осіб. Для ситуації з Денисівським родовищем ці втрати бюджету склали 82,5 млн грн.

Павло Демчук, експерт аудиторської компанії E&Y, вважає, що в цій схемі компанії-посередники діють як конвертаційні центри, які допомагають отримати гроші. Не виключено, що за ними стоять офшорні структури, які працюють в режимі низьких податків. Якщо офшори використовуються в схемі, то є великі шанси, що це так чи інакше є порушенням українського законодавства, відзначає експерт. “Але є одне але,— каже Демчук.— Податкова ходить в гості не до тих, хто при владі, а туди, де можна поживитися". Сумнівні схеми навколо газу Денисівського родовища фіскальні органи не зацікавили.

Фейсбук-міністр, як жартома називають Авакова за його пристрасть до соціальних мереж, який висвітлює на своїй сторінці будь-які важливі події, на прохання НВ прокоментувати мільйонні "оптимізації" не відреагував. А прес-служба підлеглого йому відомства стала заперечувати зв’язок міністра і його родичів з бізнесом.

Партнерські відносини

Історія з Денисівським родовищем в тому ж 2014‑му повторилася на іншій газоносній ділянці Харківщини — Сахалінській, найбільшій із запасів в Україні. З ним пов’язаний Ігор Котвицький, колишній водій Авакова і його багаторічний бізнес-партнер, народний депутат від прем’єрської фракції Народний фронт (НФ).

Котвицький до свого депутатства був віце-президентом аваківської фірми Інвестор, а зараз залишається в ній міноритарним власником.

Приналежна Котвицькому компанія Сахалінське працює на Сахалінському родовищі за схемою спільної діяльності з Укрнафтобурінням Ігоря Коломойського та фірмою Голден Деррік російського бізнесмена Павла Фукса.

Здобуті в 2014‑му 35,9 млн куб. м газу партнери продали за 72,5 млн грн, тобто за ціною 2 тис. грн за 1 тис. куб. м. в результаті недоотримали понад 71 млн грн доходу, або $6 млн. А держбюджет недорахувався 15,7 млн грн податків. Схема нагадує ту, яка була використана на Денисівському родовищі.

В результаті по двом родовищам — Денисівському і Сахалінському — мова йде про виведення з‑під фіскального навантаження більше $37 млн. "За "випадковим збігом" практично таку ж суму Ігор Котвицький вивів в Панаму влітку 2015 року",— ділиться своїми спостереженнями Войцицька.

Мова йде про переведення Котвицьким з країни $40 млн на рахунок офшорної фірми в Панамі. Історію восени 2015‑го оприлюднив депутат Сергій Лещенко, назвавши цю операцію незаконною. За його даними, для цієї проводки партнер Авакова використовував державний "Ощадбанк", яким керує Андрій Пишний, соратник прем’єра Арсенія Яценюка. У банку повинні були перевірити походження цих коштів, оскільки їх власник є народним депутатом. Крім того, Котвицький навіть не вказав дану суму у своїй декларації.

Історії з родовищами ріднить не тільки однакова схема роботи та прямі бізнес-зв’язки Авакова і Котвіцького, але і ще один персонаж. Мова йде про певну Анну Мурашову, дівчину із зовнішністю світської левиці. Вона є фундаторкою компанії Гравеліт-21, яка торгує денисівським газом. На сторінці Mурашової у Фейсбуці можна знайти не тільки безліч персональних знімків з Туреччини і Франції, але і спільні фото в обнімку як з сином Авакова Олександром, так і з Котвицьким. Крім того, батько Mурашової числиться помічником цього нардепа.

Особливості служби

Міністерське крісло благотворно вплинуло на бізнес Авакових. Родичам голови МВС вдалося повернути відібрані у часи Віктора Януковича численні сімейні активи. При цьому безлічі інших постраждалих тоді підприємців, а також державі Україна, яка втратила за попередньої влади ряд ключових об’єктів, зробити подібне не вдалося.

Крім того, сам Аваков обзавівся серйозною групою збройної підтримки — з його допомогою при МВС створили батальйон Азов, що згодом став полком. Цим підрозділом керує ще один харків’янин — депутат-мажоритарник Андрій Білецький. Азову пощастило не тільки стати єдиним підрозділом подібного роду при МВС. Тренувальний табір полку, наприклад, знаходиться на території екскаваторного заводу Атек у Києві. При цьому власники підприємства вважають його розміщення там незаконним.

Андрій Семидідько, голова Антирейдерського союзу підприємців, додає: "Я чув, що до $1 млн за кришування грального бізнесу відправлялося на фінансування полку Азов". Втім, більш детальної інформації у нього немає.

Прохання про коментарі з приводу Азова голова МВС теж проігнорував.

Залишає без уваги міністр і серйозніші речі. Політолог Євген Магда вважає, що звинувачень в адресу Котвіцького, партнера Авакова, в цивілізованому світі було б достатньо для відходу міністра у відставку. "Але Аваков туди не збирається, більше того — шантажує громадськість безпрецедентною кризою в разі його звільнення",— вказує аналітик.

Поки що спровокувати голову МВС хоч на якусь відповідь за звинуваченнями в корупції зумів лише Миіхеїл Саакашвілі, губернатор Одеської області. Перепалка чиновників на нараді в присутності президента Петра Порошенка, що сталася в кінці 2015‑го, закінчилася тим, що Аваков кинув у опонента склянку з водою і почав сипати лайкою на його адресу.

Втім, сам по собі Аваков — аж ніяк не унікальне явище для України, а лише плід багаторічного ігнорування в країні проблеми розділення влади і бізнесу. “Аваков — просто один з прикладів. І їх, на жаль, багато",— зазначає політичний експерт Вікторія Підгорна.

Міліцейський хепі-енд

Аваков заробив перші серйозні гроші, заснувавши в 1990‑му в Харкові компанію Інвестор і скуповуючи через неї приватизаційні сертифікати. До 2010 року, коли до влади в країні прийшов Віктор Янукович, а в Харкові — опонент Авакова Геннадій Кернес, майбутній голова МВС володів енергетичними компаніями, нерухомістю, банком "Базис", мережею супермаркетів "Восторг", Салтівським хлібозаводом та деякими іншими активами. У 2011‑му все це господарство в рейтингу журналу Фокус оцінили в $283 млн.

Під тиском попереднього уряду Аваков вимушено розпрощався зі своїм бізнесом. У 2011 році у власність Харкова повернули ТЕЦ-3, а в наступному майбутній міністр продав газовидобувну компанію Енергія-95, мережу Восторг і Салтівський хлібозавод. Тоді ж Нацбанк відібрав ліцензію у Базису, куди Аваков, будучи губернатором Харківської області, перевів рахунки держкомпанії Турбоатом, місцевого промислового гіганта. Крім того, в 2012‑му міська влада повернула собі готель Київський, який раніше за 35,5 млн грн придбала близька до Авакова фірма, і згодом знесла його.

“Рішення про продаж активів було ухвалено в результаті обговорення усіма партнерами. Ми чітко розуміли, що незалежні від влади політичні погляди роблять бізнес у нашій країні при нинішньому режимі вразливим, практично неможливим",— прокоментував тоді Аваков те, що відбувається, в інтерв’ю інтернет-виданню Главное.

Йому самому довелося ховатися від можливого арешту в Італії, де у майбутнього міністра також був бізнес. Виїхати за кордон його змусили звинувачення в незаконному відчуженні 700 га землі в Харківській області.

Все змінила революція гідності. Постійний гість майданівської сцени, активний блогер Української правди і не менш активний голос у соціальній мережі Фейсбук очолив міністерство, довіра до якого у товариства була, як кажуть фінансисти, на історичному мінімумі.

Аваков взявся за реформи. Однак ця напружена робота не завадила іншій діяльності: в 2014-2015 роках сім’я очільника МВС повернула практично все, що втратила в часи Януковича.

Через суд компанія Інвестор визнала незаконним скасування ліцензії банку Базис, міністр повернув Енергію-95 і гроші за готель Київський, який до того часу вже знесли. Мер Харкова Кернес у серпні 2014‑го заявив, що Аваков намагається знову заволодіти ТЕЦ-3. А восени того ж року гендиректором Салтівського хлібозаводу став Андрій Переєденко, партнер Авакова по Інвестору.

nv.ua